Виховний захід «Виховуй в собі людину»

Виховний захід
«Виховуй в собі людину»
(до 100-річчя від дня народження В.Сухомлинського)
для учнів 11 класів.
Мета заходу: познайомити учнів із найважливішими віхами з життя В.О. Сухомлинського, зачитати цитати з творів В. Сухомлинського , обговорити з учнями їх розуміння та ставлення до порад Сухомлинського, з’ясувати актуальність цих порад, прививати любов та повагу до своєї особистості та особистості інших людей, вчити учнів само виховувати та само вдосконалювати себе, ставати гармонійно розвинутою особистістю.
Обладнання: презентація, кольорові картки (зеленого, жовтого та червоного кольорів)
Хід заходу
Виступ бібліотекаря
Сухомлинський Василь Олександрович — дивовижна особистість, педагог-новатор, наш співвітчизник, який закінчив Полтавський педагогічний інститут, працював директором школи у селі Павлиш Онуфрієвського району Кіровоградської області, викладав українську мову та літературу. Складно переоцінити внесок цієї людини не лише в розвиток освіти, а й у формування суспільства. Василь Олександрович все своє життя невтомно працював на благо людей і в цій праці вбачав радість і мету життя.
Десятиріччя педагогічної практики допомогли йому знайти переконання і уявлення про те, що є справжньою метою процесу виховання, і як цю мету досягти. Згідно з ідеями великого педагога, метою виховання є формування Справжньої Людини. А досягається це завдання шляхом наполегливої праці не лише вчителів та батьків, але й самої дитини.
У своїй праці «Як виховати людину» Олександр Васильович пише: «По суті, виховання справжньої людини є одухотворення красою людського духу — настільки глибоке одухотворення, що маленька людина замислюється: хто я? Для чого я живу на світі? Це велике мистецтво і велика педагогічна мудрість: вміти говорити своїм маленьким вихованцям, а потім підліткам, юнакам і дівчатам про красу людського духу». Зі слів мудрого вчителя зрозуміло, що головним призначенням виховання є розкриття духовного потенціалу дитини і формування сили її духу. Саме в цьому і полягає суть становлення Справжньої Людини.
Завдяки Сухомлинському на сьогодні ми маємо цілу скарбницю корисних порад для батьків та педагогів про те, як саме формувати в дитині такі якості Справжньої Людини, як чуйність, щедрість, доброту, уважність, мужність, совісність. Сухомлинський закликає нас бути гранично уважними до дрібниць.
Познайомимося з порадами Василя Олександровича, які він висловив у своїх відомих творах «Листи до сина», «Серце віддаю дітям», «Виховання людини» .
Батьківщина – твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд. Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам’ятай : ти говориш про лихо і горе свого рідного дому… Говорити про недоліки – для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість. (Обговорення фрази. Запитання до учнів: Чому ці слова особливо актуальні в наш час. Передбачувані відповіді:Україна проходить новий етап розбудови незалежної держави, події Революції гідності, російська агресія.)
Ніщо в житті так високо не цінується, як своя родина. Велика родина – це дідусі і бабусі, тітоньки і дядечка, рідні і двоюрідні брати та сестри . Та найдорожчі і найрідніші в сім’ї – тато і мама. До них ми завжди звертаємося за допомогою та порадою в години радості і смутку. До них завжди лине наше серце і горнеться душа. Батьки і діти – це “ пелюстки одного квіту ”. З давніх - давен українці розглядали рід, родину, сім’ю як святиню, а виховання дітей – як святий обов’язок батьків. Завдяки вихованню в родині український народ продовжував себе в своїх дітях, передавав свій національний дух, характер, традиційну родинно-побутову культуру.
Батько – найрідніша, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях – від народження до смерті… Бути гідним свого батька – твоя особиста честь.
Мати творить твою неповторну особистість – ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми називаємо народженням. Берегти матір – означає турбуватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя.
Дідусеві і бабусі – почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа – перше слово нехай належить дідусеві і бабусі. Не соромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щасливим…(Обговорення цитат. Запитання до учнів: як ви шануєте своїх батьків, які традиції є у вашій сім'ї чи родинні свята.)
Знання – неоціненне багатство, якого маєш ти набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш потім. Твій обов’язок – учитися в повну міру своїх сил.
Школа – це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі – це не просто діти, які зібралися в одному місці, вони являють собою дитяче суспільство, що живе за своїми гармонійними законами.
Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні традиції, стати для вас святим законом. …(Обговорення цитат. Запитання до учнів: як ви розумієте ваш сьогоднішній обов’язок навчатись, які українські народні традиції і свята ви знаєте.)
Дружба – це школа виховання благородних почуттів.
Закони дружби:
• Не залишай друга в біді.
• Бути вірним дружбі – означає ділити з другом не тільки радість, а й горе.
• Тобі не байдуже, який твій друг.
• Дружба – це моральне збагачення людини.
Знайшовши надійного друга, ти помножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим. Дружба – це насамперед віра в людину, вимогливість до неї і повинність. Дружба і егоїзм – непримиренні й несумісні. Дружба вчить любити віддано й стійко, бути непримиренними. Дружбу я назвав би вершиною, з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблесті та краси, вульгарності й потворності.
Дружба випробовується в біді й небезпеці. Умій жити так, щоб тебе з другом об’єднувала єдність духу, ідеалів. Нехай дружба буде для тебе яскравим світлом, що осяває мету життя. Юність без вірної, відданої дружби – убога і порожня. Не вміючи дружити, ти обкрадаєш себе. Дружба виховує відданість високому, ідеальному, тому що у дружбі більше віддають, ніж беруть – найбагатшим стає найщедріший. У дружбі ти проходиш справжню школу безкорисливості. Дружба дає незрівнянну радість від того, що ти віддав. Дружба, по суті, відкриває нам справжній сенс життя. Без відданої, вірної, вимогливої дружби неможливий колектив.
Друг – якщо це тільки справжня дружба – стає частинкою тебе самого. Якщо ти бачиш у другові щось погане, не гідне вашої однодумності, вашого прагнення до ідеального, скажи йому відверто про це. Ти повинен бути найсправедливішим, наймужнішим і найсуворішим суддею свого друга. Взаємна відповідальність, яка осяває нашу дружбу, - найважливіше джерело вірності, відданості. Бути вимогливим у дружбі – означає мати мужність розірвати її, якщо друг зраджує те, в ім’я чого склалася дружба. Із цеглинок міцної, ідейно багатої дружби будується те, що я назвав би моральною силою колективу. …(Обговорення цитат. Запитання до учнів: чи маєте ви справжніх друзів, чи траплялись ситуації, коли дружба перевірялась на міцність.)
Мужність – це справжня краса духу й тіла, переконань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.
Правила виховання мужності Умій пробудити в собі гнів, злість на себе, якщо тобі чогось не хочеться. Не хочеться – це небезпечний ворог справжнього людського буття. З “ не хочеться ”, якщо воно вийшло переможцем над “ треба “, починаються нікчемність і безвілля. Пробуди в собі почуття настороженості, якщо тобі щось здається неможливим, нездійсненним, нездоланним. Збери всі сили свого духу, щоб неможливе стало можливим. Активна ненависть до невигідного – подвиг духу. Умій владарювати духом, волею над слабкостями свого тіла. Сила людської волі безмежна. Занепад духу в тяжкій життєвій ситуації – це твоя поразка, загибель. Гідність мужчин – це заявити про свій біль.
Біль, страждання, недуга, якими б сильними і невідступними вони не були, не повинні стати сильнішими за твою волю. Найбільша перемога – це перемога над самим собою. Якщо ти вмієш тільки підкорятися волі інших – ти виростеш “ тінню “ людини. Справжня людина вміє наказувати собі. Це і є вміння жити. Ти станеш справжньою людиною тільки тоді, коли зрозумієш, що таке “ важко “. Не йди легким шляхом. Іди найважчим! Подолання труднощів підносить людину. Постав над собою хоч сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти сам не зможеш примусити себе й вимагати від себе.
Треба зазначити, що Василь Олександрович пройшов великий шлях мужності. І це не тільки участь у II свтовій війні, де він був двічі поранений. Цей життя з ушкодженою лівою рукою, яку після поранення лікарі пропонували ампутувати. Це й уламок снаряда біля серця, який час від часу нагадував про себе. Цей пережита трагедія трати першої дружини і новонародженого сина у гестапівській в’язниці. Сухомлинський одного разу поділився своїми стражданнями «Цілими днями я був з дітьми в школі. А в ночі просинався о 2, о 3 годині ночі і не міг заснути. Чекав в нетерплячці ранку, коли почне звучати дзвінке дитяче щебетання. Я взявся за вивчення німецької мови, вірив і зараз вірю, що коли-небудь я зустрінусь зі звіром, який закатував і вбив моїх дружину і сина. І я зможу сказати йому по-німецькі, те, що я думаю вже 25 років, те, що ніколи не забувається, і ніколи не прощається. Я вивчив німецький, і знаю його досконало. А потім прийнявся за польську, чеську, болгарську, англійську, французьку, іспанську, японську. Вивчив ці мови, а часу все одно багато – з 2 годин ночі до ранку – ціла прірва часу.»
Сьогодні для воїнів АТО відкриті реабілітаційні центри, є можливість поспілкуватись зі спеціалістами, щоб залікувати психологічні травми війни. Радянська влада цим не займалась. Тому реабілітацією для Сухомлинського стала робота і безмежна любов до дітей.
Жіночність - це найвищий вияв краси. У цій красі – народження нового життя, цвітіння розвитку. Носій і творець життя - жінка - найглибше втілює високо - моральне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку – означає поважати життя. …(Обговорення цитат. Запитання до учнів:чому Сухомлинський приділяв важливу увагу вихованню мужності та жіночності у юнаків та дівчат.)
Праця – це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка – це нелегка праця, і саме її складність, трудність і дає людині велику радість. (Обговорення цитат. Запитання до учнів:чи переживали ви в своєму житті радість від зробленої роботи, наведіть приклади.)
І ще ряд порад , як виховати всобі справжню людину.
Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Любов – могутня вихователька. Вона робить людину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя… Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському – виховай своїх дітей. Виховання людини – найважливіший громадський обов’язок.
Гідність – мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати суттю твоєї духовної культури.
Краса – могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. ЇЇ можна назвати гімнастикою душі - вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш себе.
Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Любов – могутня вихователька. Вона робить людину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя… Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському – виховай своїх дітей. Виховання
Опановуй головне в духовній культурі – культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле й темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, - це віра в добре начало в ній.
Скромність – це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бути скромним – означає ні на мить не забувати, що кожна людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність.
Совість живе в людському житті лише на поживному ґрунті совісності, сорому; совість – це знання, багато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов’язок, повинність. Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, незаперечних істин, правил, принципів. Соромся слабовілля, безпринциповості, “безхребетності”. Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі заворушився мерзенний черв’ячок, ім’я якому “ моя хата з краю ”. Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вірним і зобов’язаним. Соромся байдужого ставлення до життя. Соромся безкультурності. Невігластво розуму і почуттів збідніють людину, роблять її примітивною.
Терпимість і нетерпимість – дуже важливі елементи духовної культури, які треба опанувати для того, щоб орієнтуватись у безмежно складному світі людських пристрастей і характерів.
Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе, біду, нещастя. Умій бути вдячним. Почув похвалу – дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської досконалості. Почув докір, осуд – дякуй за те, що тебе вчать жити.
Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість. Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій пробачати ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття – кулька жаринок, від багатого плодозбору – кілька яблук. Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості. Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що велике щастя вчителя – бачити тебе таким, яким він створив.
Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення – в житті у тебе нічого не буде дорогого і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних людських бажань – порожнім і нудним.
Воля — це сила, здатна дисциплінувати думки, почуття, бажання і пориви. З ранніх років людині слід бути володарем свого розуму і волі.
Тут же Сухомлинський наводить цитату Некрасова: «Воля і праця людини дивні дива творять».
Підсумки
1. Подумайте і підніміть картку відповідного кольору, якщо ви позитивно сприймаєте поради В.О. Сухомлинського – зелену картку, якщо негативно – червону, якщо ви вважаєте, що ці поради для вас не мають значення – жовту.
2. Які з порад ви вважаєте особливо актуальними для вас особисто. Назвати 1-2 поради.