КОНСПЕКТ УРОКУ з історії України для 11 класу по
темі:«ХХ з'їзд КПРС та початок лібералізації на Україні»
вчитель історії вищої категорії
звання «старший вчитель»:
Швець Сніжана Анатоліївна
Кіровоград 2013
Мета уроку: Провести урок-презентацію по темі: «ХХ з'їзд
та початок лібералізації на Україні» з використанням фото та відео матеріалів; вивчити перелік подій по темі, використовуючи порівняльну таблицю, в якій учні записують позитивні та негативні явища епохи. Вчити учнів аналізувати історичні процеси, робити висновки і узагальнення, давати їм оцінку. Виховувати в учнів розуміння того, що за історичними подіями приховуються життя окремих людей. Вчити учнів критично та з повагою відноситись до історичних подій різних епох.
Обладнання: 1) комп’ютерна презентація з фото, відео документами та порівняльною таблицею, 2) підручник Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. «Історія України, 11 клас», Київ «Грамота», 2011р.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент.
Слайд №. 1 (Див. слайди в альбомі на цьому сайті)
Назва уроку. (Учні записують в зошитах.)
II. Повторення домашнього завдання.
Бліц опитування.
1. Назвати дату смерті Й. Сталіна. (5 березня 1953 р.)
2. Хто був обраний на посаду 1-го секретаря ЦК КПРС у вересні 1953 р. (Микита Хрущов).
3. Визначити поняття «лібералізація».
4. Визначити поняття «десталінізація».
5. Визначити поняття «реабілітація»
6. В якому році почався процес реабілітації невинно засуджених в період сталінських репресій. (в 1953 р.)
7. Чому обрання 1-м секретарем КПУ Олексія Кириченка мало важливе історичне значення. (Вперше на цю посаду обраний українець.)
8. В якому році до складу УРСР передана Кримська область. (1954 р.)
9. Якою причиною пояснювалось в документі мотив приєднання Кримської області. (300-річчя возз’єднання України з Росією.)
10. Яке історичне значення має приєднання Кримської області до складу України. (Завершення формування сучасної території України.)
III. Мотивація навчальної діяльності.
Слайд № 2
На сьогоднішньому уроці ви:
· Познайомитесь із подіями, пов’язаними із проведеним XX з’їздом КПРС і запишете їх в порівняльній таблиці;
· Познайомитесь із особливостями лібералізаційних процесів в СРСР та УРСР пов’язаних із процесами десталінізації;
· Проаналізуєте наведені факти по темі, зробите історичні висновки та узагальнення.
Слайд № 3
Порівняльна таблиця
“Суспільно-політичні процеси на Україні
після ХХ з'їзду КПРС”
Позитивні явища
Негативні явища
Завдання до таблиці: протягом вивчення нової теми, учні повинні записувати важливі події та явища процесу реабілітації та водночас розташовувати їх відповідно до якісного змісту. Якщо явище має і позитивні і негативні риси, учні повинні вписати їх на всю довжину строки, займаючи і ліву, і праву колонки.
IV. Вивчення нової теми.
Слайд № 4
1. ХХ з'їзд КПРС та вплив його рішень на суспільне життя в СРСР та УРСР.
З уроків всесвітньої історії ви вже знаєте, що після смерті Йосипа Сталіна, Микита Хрущов разом зі своїми прибічниками заарештували та віддали під суд «праву руку» Сталіна – Лаврентія Берію, який намагався зосередити владу в своїх руках. Як би це відбулось, то ще невідомо який режим встановив би голова Міністерства внутрішніх справ СРСР, та чи не був би він ще жорстокішим за свого попередника. У вересні 1953 р. Центральний Комітет обрав Микиту Хрущова 1-м секретарем ЦК КПРС.
Радянське суспільство жило в суцільному страху. Від можливих репресій не були застраховані навіть найвищі посадові особи. У керівництва партії визрівало переконання, що без певної демократизації життя та оновлення країни подальше існування неможливе.
Наступники Сталіна розуміли, що продовження політики «закручування гайок», терору і репресій безперспективне і таїть у собі небезпеку могутніх соціальних вибухів. Попереджувальним дзвінком стали повстання в'язнів Воркути (1953) та інших концтаборів ГУЛАГу. Нове керівництво пішло на деяку лібералізацію суспільно-політичного життя. Почався період так званої «відлиги».
Переломною подією став XX з'їзд КПРС, що відбувся в лютому1956 р. Він увійшов в історію завдяки доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки». За наполяганням М. Хрущова він відбувся на 8 місяців раніше, тому що це був перший з'їзд після смерті Сталіна.
1-й учень . З початку з'їзд проходив у звичайному режимі. М. Хрущов виступив із доповіддю про політичні та економічні аспекти життя Радянського Союзу. Доповідь підтвердила лінію на розрядку міжнародної напруженості, пов'язаної із розпал «холодної війни» між СРСР та США. У ній було заявлено, що третя світова війна не є неминучою при проведенні політики мирного співіснування двох світів – соціалістичного та комуністичного.
Було визначені нові пріоритети в економічній політиці держави. Це:
· Необхідність звернути увагу на сільське господарство;
· Забезпечити випереджальні темпи виробництва предметів споживання, порівняно із виробництвом засобів виробництва;
· Розширити масштаби житлового будівництва.
Такі рішення після сталінського періоду форсованої індустріалізації виглядали як поступова лібералізація і економічного життя країни і в майбутньому давала можливість значно підвищити рівень життя кожного громадянина.
Де-яки політологи, письменники і навіть історики вважають доповідь М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки» героїчним вчинком, адже керівниками Радянського Союзу залишались прибічники і соратники Й.Сталіна, які не знали інших способів керування країною ніж тоталітарні репресивні заходи. М. Хрущов розумів, що після цього виступу його можуть усунути від влади або репресувати.
От що сказав Хрущов під час однієї з зустрічей із закордонними гостями: "Мене часто запитують, як це я зважився зробити цю доповідь на ХХ з'їзді. Стільки років ми вірили Сталіну! Піднімали його. Створювали культ. І раптом такий ризик... Вже оскільки мене обрали Першим секретарем Комуністичної партії, я зобов'язаний був сказати правду. Сказати правду про минуле, чого б мені це не коштувало і як би я ні ризикував. Ще Ленін нас учив, що партія, що не боїться говорити правду, ніколи не загине".
Дійсно, у 1957 р. у «верхах» керівництва СРСР виникла змова, учасники якої планували усунути від влади М. Хрущова. Однак спроба ця провалилася, бо більшість членів ЦК КПРС, а також керівництво армії та КДБ виступили проти.
Слайд № 5
Щоб надати власну оцінку виступу Хрущова, згадаємо про витоки та масштаби сталінських репресій. Пропоную відео сюжет.
Запитання до учнів: «Назвіть витоки сталінських репресій».
Слайд № 6
В історію цей з'їзд увійшов насамперед завдяки надзвичайно відвертій доповіді на закритому його засіданні тодішнього першого секретаря ЦК партії М.Хрущова «Про культ особи Й.Сталіна та його наслідки». З'їзд засудив широку репресивну практику тоталітарного режиму, охарактеризовану як «культ особи Й.Сталіна», гостро виступивши проти масових репресій 30 — 40-х років.
2-й учень. Уперше на такому високому рівні були наведені численні факти злочинів і прямих зловживань Й.Сталіна і його оточення, абсолютного нехтування законами. У доповіді наводилася велика кількість прикладів, коли Й.Сталін та його «соратники» підписували списки на знищення цілих груп керівників різних рангів. Делегатів з'їзду вразила інформація про можливу причетність Й.Сталіна до вбивства С.Кірова в 1934 р., винищення командних кадрів в армії, еліти господарських керівників, про трагічний вплив культу особи на хід Вітчизняної війни. М.Хрущов звинуватив сталінську владу в незаконних переслідуваннях цілих народів у роки війни, численних репресіях повоєнного часу. Однак це засудження було все ж таки неповним, обмеженим, дозованим, певною мірою половинчастим. Усі грубі прорахунки та злочини цілої команди вищого керівництва, до якого належав і сам Микита Хрущов, пояснювались лише недоліками Й. Сталіна. Зовсім не згадувались виконавці сталінських злочинів. Згадувались репресії лише починаючи з 1934р., з моменту вбивства Сергія Кірова, партійного лідера Ленінградського обкому партії, конкурента Й. Сталіна в боротьбі за керівну роль в усьому Радянському Союзові, чиє ім’я продовжує носити наше місто. Незважаючи на обмежену критику сталінізму, з'їзд започаткував важливі зміни у суспільстві. Боротьба за утвердження демократичних засад у всіх сферах життя, ліквідація жахливої спадщини сталінізму були оголошені стратегією політичного курсу партії.
Слайд № 7
На слайді ви бачити лист з доповіддю М. Хрущова на XX з’їзді із грифом «розсекречено».
Тоталітарна система дозволяла критикувати свого творця суворо дозовано, у визначених нею рамках, вихід за які не допускався. Проявом цього стала фактична заборона для вітчизняного читача (аж до 1989 року) доповіді М.Хрущова на XX з'їзді. Громадянам СРСР було запропоновано її «полегшену» версію: у липні 1956 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків». За змістом і гостротою викладу цей документ був кроком назад порівняно з доповіддю. Та й сам М.Хрущов поступово став змінювати тональність виступів. У ряді промов він почав говорити, що Сталін — це «великий революціонер», «великий марксист-ленінець» і партія не дозволить «віддати ім'я Сталіна ворогам комунізму».
Слайд № 8
В Україні рішення XX з'їзду КПРС були сприйняті більшістю населення з ентузіазмом і надією. Народ чекав повної правди, послідовної демократизації суспільства, гарантій від повторення трагедії.
Зі спогадів дисидента І. Світличного: «У багатьох із нас одразу після XX з'їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, телячого ентузіазму, багато було ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».
Слайд № 9
Із відгуку на рішення 20-го з'їзду КПРС учених науково-дослідного інституту педагогів УРСР. «Рішуче засудження на 20 з'їзді КПРС культу особи переконливо свідчить про силу і боєздатність нашої комуністичної партії, про її тісний зв'язок із широкими народними масами. Подолання культу особи та її наслідків сприяє новому творчому розвитку радянської науки. Створені сприятливі умови для викорінення ворожих справжній науці догматизму, талмудизму, начотництва невід'ємних супутників культу особи.»
Впродовж короткого часу в республіці були знищені тисячі сталінських бюстів і пам'ятників, ім'я Сталіна було викреслено з найменувань майданів, вулиць, заводів, колгоспів, установ тощо. Наприклад, Сталінград, де відбулась переломна битва Другої світової війни, перейменований у Волгоград. Місто Сталіно на Україні – у Донецьк. Але перебудова психології, особливо людей старшого покоління, не скрізь здійснювалася швидко. Частина ветеранів громадянської війни і революції, колишніх фронтовиків, та й взагалі - значна кількість людей, одурманених комуністичною пропагандою, ставилась до процесу десталінізації з певною обережністю.
Ці настрої швидко знайшли відгук у партійному та державному апараті. В його вищих ешелонах виник справжній опір послідовному розвінчанню сталінізму.
Так, перший секретар Київського міськкому партії М.Синиця, доповідаючи в ЦК КП України про підсумки обговорення доповіді М.Хрущова, категорично виступив проти критики ситуації в республіці у 40-ві - на початку 50-х років, закликав не допустити реабілітації творчих працівників, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі. Тоталітарна система дозволяла критикувати свого творця суворо дозовано, у визначених нею рамках, вихід за які не допускався.
2. Особливості процесу реабілітації в УРСР.
Слайд № 10
Процес реабілітації розпочався ще в 1953 році і мав 2 етапи. Під час 1-го етапу відбулись такі події:
· Березень 1953 р. оголошена амністія особам, які були засуджені на строк до 5 років;
· Створено 90 комісій по розгляду справ про реабілітацію.;
· Літо - осінь 1953 р. почався перегляд рішень колишніх колегій ОДПУ, “трійок” НКВС та особливих нарад, додому з таборів повертались перші політичні засуджені;
· 1953 р. ліквідовані військові трибунали МВС та особливі нарди МВС, які мали право застосовувати до звинувачуваних висилку, заслання та ув’язнення;
· 1955 р. запровадження прокурорського нагляду за законністю рішень судів;
· 1956 р. скасовано постанову ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. Про порядок ведення справ “щодо підготовки та здійснення терористичних актів”;
· Початок ліквідації системи ГУЛАГів.
Слайд № 11
2-й період розпочався в 1956 році. Після XX з'їзду змінився порядок цієї акції. Були створені спеціальні комісії, що мали право розглядати справи безпосередньо в таборах.
· Липень 1956 р. було повідомлено про реабілітацію українських письменників : В. Елана-Блакитного, Д. Фальківського, В.Чумака, Г. Косинки та інш.;
· Розпочалась реабілітація видатних діячів української культури: драматурга М. Куліша, театрального режисера Л. Курбаса;
· Реабілітовані діячі КПУ: В. Затонський, В. Чубар, Станіслав Косіор, М. Скрипник, Ю. Коцюбинський та інш.;
· На 1957 р. амністовано 65 534 воїни УПА, які склали зброю;
· До 1957 р. повернулись додому 65 тис. Учасників національно-визвольного руху 40-х рр. на Зах. Україні;
· В 1960 р. система ГУТАГу припинила своє існування.
Слайд № 12
В цілому результати реабілітації на Україні були такими.
Серед позитивних наслідків можна назвати кількісні показники.
· На 1959р. Прокуратурою УРСР переглянуто справи 5,5 млн. осіб;
· До 1963 р. було реабілітовано 2,7 млн. осіб.
Серед негативних були такі:
· Реабілітовано 58,2 % незаконно засуджених громадян;
· Реабілітація не стосувалась політичних справ 1920-х – 1934 рр.
· Не були повернуті додому депортовані українські селяни в період колективізації та радянізації Західної України;
· Виселеним кримським татарам, німцям, болгарам, грекам та вірменам не дозволялось повертатись на землі їх батьків;
· З 1962 р. робота комісій по реабілітації поступово припинили свою роботу;
· Процес повної реабілітація не завершений по сьогоднішній день.
3. Зміни в партійно-державному керівництві СРСР та УРСР.
Слайд № 13
Вже початковий період десталінізації призвів до серйозних зрушень в Україні. Характерними ознаками цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в різних сферах суспільного життя.
Саме за помилки у проведенні національної політики у роботі з кадрами з посади першого секретаря ЦК КПУ в червні 1953 р. було звільнено JIеоніда Мельникова. Натомість на цю посаду було обрано вперше в історії існування Комуністичної партії України українця Олексія Іларіоновича Кириченка, після чого пішла широка хвиля висування на керівні посади представників місцевої влади. Вже на 1 червня 1954 р. у ЦК КПУ українців було 72 %, у Верховній Раді УРСР — 75 %, а серед відповідальних за великі підприємства — 51 %. В 1958 р. українці становили 60 % членів КПУ.
В СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури. У міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955-1956 pp. було ліквідовано 4 тис. структурних підрозділів, організацій та установ, скорочено понад 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату, що дещо послабило тиск командно-адміністративної системи на різні сфери суспільного життя.
Зросла роль українських партійних кадрів і в загальносоюзних органах влади. Олексій Кириченко отримав пост секретаря ЦК КПРС у 1957 р., тобто став 2-ю особою в Радянському Союзі після Микити Хрущова. Микола Вікторович Підгорний в 1963 р. увійшов до складу Президій ЦК КПРС.
Збільшення числа українців у вищих партійних ешелонах було пов’язане із боротьбою самого Хрущова із колишнім сталінським оточенням. А ще й тому що, Хрущов довгий час працював в Україні на різних посадах і серед українських чиновників мав підтримку свого ліберального курсу.
Слайд № 14
У 1960 р. уродженець Міста Дніпродзержинськ - Леонід Брежнєв в 1960 р. став Головою Верховної Ради СРСР. Після усунення М. Хрущова від влади, він був обраний Генеральним секретарем ЦК КПРС. З його іменем пов’язана наступний етап в історії СРСР, який історики назвуть періодом «застою» та неосталінзма.
4. XXII з'їзд КПРС та його рішення.
Слайд № 15
У 1961 р. відбувається XXII з'їзд КПРС, який у новій III Програмі партії проголосив курс на розгорнуте будівництво в СРСР комуністичного суспільства, в якій, зокрема, затверджувалося, що до 1980 року радянський народ житиме при комунізмі. З'їзд підсилив заходи боротьби з культом особи Сталіна, розпочаті XX з'їздом в 1956. Саме після XXII з'їзду були перейменовані міста і об'єкти в СРСР, названі на честь Й. В. Сталіна а його тіло винесене з Мавзолею.
XXII з'їзд КПРС прийняв новий Статут партії, за яким передбачалося оновлення не менш ніж на чверть складу ЦК і його президії, а також обмежувався час перебування на керівних посадах партії (не більше 3 термінів підряд). Це обмеження викликало незадоволення партверхівки.
5. Формування культу особи М. Хрущова.
Слайд № 16
Період 1953-1963 pp. ідеологи з оточення Хрущова назвали «великим десятиліттям». Згадаємо видатні події в історії СРСР, пов’язані з ім’ям М. Хрущова.
· Проведення процесу десталінізації, який посилився після доповіді М.Хрущова на XX з’їзді КПРС. Лібералізація охопила всі сфери життя радянського суспільства, яка привела до появи молодих талановитих культурних діячів – шістдесятників. Радянський народ сподівався, що сталінська репресивна машина назавжди канула в Лету і держава повністю демократизується.
· 1959 р. Запуск першого штучного супутника Землі.
· 1961р. Політ першого космонавта Ю.Гагаріна в космос.
· 1961 р. Особиста участь Микити Хрущова у розв’язанні Карибської кризи, яка поставила весь світ на межу III світової війни.
· Пожвавлення міжнародного співробітництва між Західними країнами та СРСР: проведення у Москві Всесвітнього фестивалю молоді та студентів (1957 р.), відновлення роботи Міжнародного московського кінофестивалю (1959 р.), проведення різноманітних міжнародних виставок, знамениті виступи М. Хрущова на засіданнях ООН.
Діяльність «великого реформатора» відтоді, коли він став першим секретарем ЦК КПРС, у 1962- 1963 pp. почали підносити до небес. Однак на суспільство масована пропагандистська кампанія не справила враження, хоча мало хто сумнівався в історичних заслугах Хрущова в багатьох сферах життя. Почав формуватись культ особи Хрущова, який призвів до прийняття нових волюнтаристських рішень.
Утім, ця кампанія вплинула на апарат, який завжди був політично безправний, але володів безмежною владою вождів над суспільством. Тим більше, що «наш Микита Сергійович» забув, від кого він залежав, і почав робити апарат об'єктом своєї бурхливої реформаторської діяльності.
У грудні 1962 p. М. Хрущов провів реформу, метою якої було утворення в областях двох самостійних, зовсім не пов'язаних одна з одною партійних організацій. Одна з них керувала промисловістю, а друга — сільським господарством. Це спричинило незадоволення у партійному керівництві. У 1963 р. реорганізація партійного апарату була здійснена у 19 областях України.
До числа невдоволених політикою М. Хрущова невдовзі приєднались:
• партійно-державна еліта, що була невдоволена зменшенням кількості партапарату й роздратована розмовами про демократизацію, нескінченні реорганізації;
• інтелігенція, яка чекала демонтажу тоталітарної системи;
• робітники і селяни, яких дратували:
— грошова реформа 1961 p., що погіршила життя;
— нездійсненні розмови про підвищення життєвого рівня народу;
— неврожай 1963 року і продовольчі труднощі.
Відбулись робітничі виступи у кількох містах :
1962 р. — розстріл демонстрації робітників у Новочеркаську.
1963 р. — робітничі страйки в Кривому Розі, Дніпропетровську
та інших містах.
Змова щодо усунення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС готувалася понад рік. У жовтні 1964 р. з ініціативи близького оточення М. Хрущова відбулося його усунення. Деякі історики називають цю подію «тихим переворотом».
Відразу після пленуму в Москві, 15 жовтня 1964 року, в Києві відбулися збори партійного активу міста і області, на яких вище партійне керівництво республіки на чолі з П. Шелестом визнало критику проявів волюнтаризму і суб'єктивізму з боку М. Хрущова та підтримало рішення пленуму ЦК КПРС.
V. Узагальнення та систематизація знань
Слайд № 17
Інтелектуальна гра «Коло думок» . Завдання учням «Використовуючи записи в таблиці відповісти на питання».
1. Назвіть 3 найважливіші позитивні наслідки процесу десталінізації в СРСР.
2. Назвіть 3 найважливіші негативні наслідки процесу десталінізаціїі в СРСР.
3. Чим пояснюється відсутність процесу повної демократизації радянського суспільства.
VI. Висновок.
Слайд № 18
Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, зали шилася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму-ленінізму. Повної демократизації життя суспільства не відбулося.
Добре сказав про Хрущова відомий радянський кінорежисер М. Ромм: “ Пройде зовсім небагато часу, і забудуться і Манеж, і кукурудза. А люди довго житимуть в його будинках. Звільнені ним люди з таборів ГУТАБУ будуть спокійно спати в своїх селях. І зла до нього ніхто не буде тримати - ні завтра, ні післязавтра. І дійсне значення його для всіх нас ми усвідомимо тільки через багато років. У нашій історії достатньо злодіїв - яскравих та сильних. Хрущов - та рідкісна, хоч і суперечлива фігура, яка втілює собою не тільки добро, але і відчайдушну особисту мужність, якій у нього не гріх повчитися і всім нам.
VII. Підсумки. Оцінювання учнів.
VIII. Домашнє завдання.
Слайд № 19
Читати § 11, відповідати на питання, готувати повідомлення про реабілітацію репресованих в період відлиги і в сучасній Україні.
Список використаних джерел:
1. Медведев Р. «Н.С. Хрущов. Политическая биография.», Москва «Книга», 1990 г.
2. Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І. «Історія України, 11 клас», Київ «Грамота», 2011 р.
3. histua.com/knigi/...lekcij.../xrushhovska-vidliga 4. http://www.litopys.com.ua/ 5. ru.osvita.ua › ... › Рефераты › Политология
6. uk.wikipedia.org/wiki/Хрущовська_відлига
7. www.history.vn.ua/book/ukrzno/150.html
8. www.youtube.com/watch?v=quW2nV7YJPc
Немає коментарів:
Дописати коментар